Гриф:
Рекомендовано до друку вченою радою філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 1 від 31 серпня 2020 року)
Анотація:
Поняття “окциденталізм” та “орієнталізм” походять від латинських слів “Occidens” (“Захід”) і “Oriens” (“Схід”). Вони позначають не стільки географічні сторони світу, скільки цивілізаційні корпорації – об’єднання націй, урядів і територій за ступенем культурної компліментарності. Часто країни, що репрезентують “Схід” (наприклад, Китай та Індія) чи “Захід” (наприклад, Аргентина і Великобританія), мають незліченну кількість відмінностей, дипломатичних претензій, вдаються до збройних конфліктів. Усе це має значення для розвитку внутрішніх політичних систем цих державних утворень. Однак, коли мова заходить про зовнішньополітичну позицію, про ставлення до представників “інших культур”, тоді, як нації “Сходу”, так і нації “Заходу” демонструють рідкісну культурно-політичну солідарність (в межах своїх “корпорацій”). Відтак, різниця між “східними” і “західними” політичними системами полягає насамперед у соціальних стратегіях сприйняття та оцінок “протилежного”. Інтерпретація, базована на культурних стереотипах, дуже часто перетворюється в детермінанту політичного життя нації. Так, скажімо, формуються ідеології – їхня форма та зміст принципово несхожі в західних (“окцидентальних”) та східних (“орієнтальних”) інтерпретаціях. Ця монографія покликана створити передумови для вирішення проблеми синтетичного осмислення несхожості “східних” та “західних” інтерпретацій політики, з огляду на детальний аналіз історії та сучасності політичної антропології – дисципліни, що вивчає політичні традиції та типи, сенси, символіку їхньої інтерпретації. Ось чому левова частка дослідження присвячена порівнянню окцидентального та орієнтального вимірів політичної антропології, вивченню засад їхньої диференціації (відмінних рис) та передумов теоретико-методологічної інтеграції (спільних рис). У книзі розглядаються підвалини конституювання політичної антропології як самостійної наукової дисципліни, уточнюється періодизація історико-організаційних етапів становлення політичної антропології, класифікуються дослідницькі групи та наукові школи сучасних політантропологів, структуруються наукові маркери окцидентального та орієнтального вимірів.
